Доброго дня! Хочу розповісти одну історію з мого життя. Можливо комусь ця розповідь допоможе прийняти вірне рішення! Отже, мене звати Зеленюк Світлана. Мені 29 років. Я громадянка України, проживаю в м. Хмельниуький. Працюю на невеликому підприємстві бухгалтером. Маю родину: чоловік Анатолій (пожежник) — 36 років, син Даніїл — 5 років та дочка Анастасія — 10 років. Далі мова піде саме про Анастасію, та про те, що їй довелося пройти за останні декілька місяців. Як я вже згадувала раніше — це десятирічна дівчинка, вродлива, дуже добра, весела, активна, привітна...... Але, нажаль, хвороба не обирає за такими критеріями. Та й взагалі, дуже шкода, що дітям доводиться переживати такі випробування. Але головне — вірити і не здаватись!!!!!

Ближче до справи. У 2013 році, 1 вересня моя дочка, як і інші дітки розпочала навчальний рік. Коли Анастасія захворіла, вона навчалась у червертому класі. Вчилась гарно. Відвідувала гурток в”язання гачком, гурток сучасного танцю, так як дуже любила танцювати. Поступово, ближче до кінця 2013 року, вона почала швидко втомлюватись, з”явилась сонливість, навчальний процес погіршився. Ми з її татом схилялись до того, що важка шкільна программа. Довелось залишити гурток танцю. Настя завжди була дівчинка, скажімо так — не худенька. Але свого часу змінилось і це. За кілька місяців вона дуже схудла, при тому що апетит був гарний. Дійшли до висновку, що просто дитина росте. Але пішли до лікарні, здали аналізи. Все в нормі! Але вона худла, а животик збільшувався. При цьому не було ніяких больових відчуттів. На початку березня 2014 року пройшли УЗД, і тут ....!!! У Насті, в черевній порожнині виявили пухлину, дуже великих розмірів. Не втрачаючи часу, ми недовіряючи нашим хмельницьким лікарям, поїхали у Київ, вважаючи, що у столиці рівень медичної допомоги вищий. Ми звернулись у Київський міський клінічний онкологічний центр. Пройшли УЗД, КТ органів черевної порожнини, багато аналізів крові. Обстеження показали, що пухлина знаходиться на лівому яєчнику, але зважаючи на великі розміри, упевненості не було.Онкомаркери були негативні, показники крові в нормі. До останнього була надія, що пухлина доброякісна. 27 березня 2014 року Настусю прооперували. І тут київські лікарі нас шокували!!!! Під час операції виявилось, що пухлина на правому яєчнику. В черевній порожнині 3500 мл вільної рідини, розміри пухлини 25,0*20,0*17,0 см, велика кількість розсівів по брюшині, сальнику. Діагноз: НЕЗРІЛА ТЕРАТОМА (злоякісна 3-тя стадія) Моїй дочці видалили матку і яєчники, сальнік ... Почали курс хіміотерапії. Свій 10 день народження моя дочка “св”яткувала” в онкологічному відділенні, і замість смачних напоїв, отримувала хімію. Важко спостерігати за такими дітками. Лікуючись у Києві ми не полишали надії полетіти за кордон. Хоч і був певний страх. Чужа країна, мова... Звісно, лікування потребує коштів. Але на здоров”ї не економлять. Важко зробити правельний вибір, коли від тебе залежить чуже життя, а тимпаче життя твоєї дитини; важко зробити правельний вибір коли наші, українські лікарі говорять “ЗА КОРДОНОМ ВИ НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ!!! ТАМ ПОТРІБНІ ТІЛЬКИ ВАШІ ГРОШІ”... А в Україні? Коли ми, після двох блоків хіміотерапії, зробили обстеження КТ і в заключенні було написано “МАТКА НЕ ЗБІЛЬШЕНА” - це була остання крапля!!!!!!!!!!!!!!!!! Яка матка, якщо її видалили?! 25 травня 2014 року ми полетіли в Ізраїль, Медичний центр ім.Рабіна Дитяча клініка ім.Шнайдера. Там нам допомагали Радік і Наталочка, які завжди були поруч, домовлялись про всі обстеження, супроводжували, за що ми їм дуже вдячні. Нас зустріли, забезпечили житлом. Але у той же день ми потрапили у стаціонар з високою температурою, судомами. Не знаю, що було б з Настею якби ми залишились в Україні!!!! У неї виявили грибок і зараження крові. Призначили лікування, різні обстеження. Постійні дослідження крові...Що там говорити — коли я в Україні не могла добитись, щоб медсестра переодягла елементарні рукавички, виходячи від однієї дитини до іншої. Рівень медичної допомоги, що ми отримали в Ізраїлі суттєво відрізняється від України. Ми привезли з собою зразки пухлини для перевірки. Уявіть моє здивування, радість, тривогу та й взагалі багато різних емоцій, коли почула висновки. А висновок такий — моя дочка не є онкохворою на данний час!!!!!! Хімії не потрібно. Мене цікавить: як по цих зразках в Києві дійшли до висновка, що пухлина злоякісна? Звісно, розслаблятись ще за рано, потрібен жорсткий, постійний контроль. На данний момент ми знаходимось у себе в Хмельницькому. Моя дочка гарно себе почуває. А могли б бути у Києві, капати ще не знаю скільки блоків хімії (непотрібної), не полетівши з України. Мене до цієї пори мучить одна думка: що було б, якби свого часу ми не запанікували, не злякались, а відразу полетіли в Ізраїль? Можливо моя дочка не залишилась інвалідом до кінця життя!!!!!!!! Хоч про це говорити пізно. Єдине можу сказати напевно: подальший контроль і обстеження ми будемо проходити в Ізраїлі. З повагою Світлана і Анастасія Зеленюк